КЗ «Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів №13
Луцької міської ради»
Всеукраїнська краєзнавча експедиція
учнівської молоді
“Моя Батьківщина – Україна”
Напрямок “З попелу забуття”
Без вини покарані
Вступ
Холмщину і Підляшшя здавна заселяли українські племена – дуліби. Назва краю походить від міста Холм, яке заснував Данило Галицький. Складною була доля Холмщини і холмщаків.Край перебував в складі Польщі, Литви, Угорщини, Росії. Холмщаки відстоювали своє право на існування, на збереження своєї мови, культури, релігії. Даними
Відроджена Польща захопила Холмщину і Підляшшя у 1919році і постійно проводила антиукраїнську політику, прагнучи асимілювати українців.
Вже, починаючи з 1930року, на Холмщині починають закриватись українські школи, православні храми. Почався жорстокий період ополячення українців. За даними історика І. Крип’якевича (1944р.) на Холмщині було 460 православних храмів, з яких в міжвоєнний період було зруйновано 217, перебудовано під костели 194, залишилося 149 церков.
Знищуючи осередки української культури і духовності, поляки не відмовились від планів знищення українського етносу. Починаючи з 1942 року польські бойовики приступають до фізичного знищення української інтелігенції, духовенства патріотів України.
На сучасному етапі розвитку українсько-польських відносин питання українців Холмщини,їх стосунки з поляками ще остаточно не вирішено.
Депутати-регіонали разом з комуністами в липні 2013 року здивували поляків проханням визнати геноцидом знищення поляків українцями під час Волинської трагедії у 1943 році з боку ОУН-УПА.
Такі проблеми повинні вирішувати історики а не політики. Наше маленьке дослідження є спробою внести свій невеличкий внесок у вирішення цієї проблеми.
“Від Сагриніаж ген до Явожна
наша кривда у Всесвіт кричить”
(Йосип Струцюк)
Поляки обрали кривавий шлях будівництва мононаціональної держави, в тому числі і за рахунок етнічних українців. Згадує жителька села Модринець Грубешовського повіту Люблінського воєводства Палюх (Понурко) Віра Прокопівна 1930 року народження.
В селі Модринець її родина жила з діда прадіда. Сім’я мала 10 моргів землі, 2 гектари лісу. В селі проживало 2 родини поляків, решта – українці. З 1938 року в селі була закрита українська школа і церква. Українську школу відкрила в 1941 році німецька окупаційна влада. Тут вчилися в одному класі діти різного віку. Заставляли ходити до костелу. Спочатку польські бойовики лише грабували українські села, лили керосин в криниці, вибивали вікна. В 1943 році починають горіти українські села. Люди на ніч боялися залишатися в своїх домівках і на ніч збиралися в селі Сагринь, бо там була поліцейська управа. А одяг і зерно закопували, споруджували криївки. 19 березня 1943 року згоріло село Модринець. Так як воно горіло вдень, то люди встигли врятуватися. Загинуло дві родини – сім’ї Бондарчуків і Байвалюків. Решта жителів повернулися на згарище, копали землянки, частина жителів ховалися в лісі, в тому числі родина Понурків.
Березень 1944 року –справжнє пекло на Холмщині. 9 10 березня було здійснено одночасний напад на Сагринь, Турковичі, Модринець. За різними даними загинуло 700-900 людей. Поляки оточили Сагринь, в якому знаходились українці з навколишніх сіл. Невеличка частина українців разом з поліцією прорвали польську облогу і врятувались. Решта загинула. Поляки знущались над українцями: кидали в криниці, відрізали вуха, язики, витягували жили. На спині вирізували пасми шкіри. Лише, коли з’явилася УПА, в українців появився захист.
Лише за два тижні березня 1944 року було повністю спалено 35 сіл і замордовано декілька тисяч мирних українців. Найбільш диким було те, що у вбивствах і підпалах брали участь поляки – недавні сусіди українців.
Тільки Армією Крайовою було вчинено напади на 180 українських сіл, вбито 4670 українців, пограбовано 2268 родин, спалено 304 села. Хронологія і розмах цих акцій засвідчують, що вони ретельно планувалися і були добре організовані. Польська влада вчинила прямий акт геноциду українців, практично на Холмщині було ліквідовано українське населення.
У вересні 1944 року між урядом СРСР і Польським комітетом національного визволення було підписано угоду про радянсько-польський кордон і угоду “Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Українці, які залишились на Холмщині були брутально виселені на північно-західні землі Польщі під час сумнозвісної операції “Вісла”.
Згадує Палюх Віра Прокопівна:
Жителів села в березні 1945 року посадили в товарні поїзди і відправили в СРСР. На станції Сокаль стояли три місяці, а в червні були вивезені в Херсонську область Бериславського району в село Зміївка. Люди голодували, село було знищене. А переселенці приїхали з хлібом. Місцеві жителі неоднозначно зустріли переселенців, одні байдуже, інші обзивали “бандерами”. Почали працювати в колгоспі. Але не прижились холмщаки на Півдні. В липні 1946 року виїхали на Захід кіньми, мріючи повернутись на Холмщину. З села Зміївка виїхало 10 сімей. Їхали місяць, дорогою поховали Герасимчука Андрія. На Волинь приїхали в серпні місяці. Кордони були закриті, тому сім’ю Понурків і ще декілька сімей поселили в селі Ставрів за 25 км від Луцька (сучасна Рівненська область). Зиму пережили впроголодь, допомогли місцеві жителі, а на весну засіяли поля, надіючись на врожай. Але в 1947 році всіх їх примусили вступити до колгоспу і забрали засіяні поля. Повернувся з німецького полону рідний брат Сергій, але в 1949 році помер від туберкульозу. Потім сім’я виїхала в Луцький район в село Зміїнець, де проживає й донині.
Минає 70 років з часу, коли шляхом страшних знущань, грабунків, вбивств, вигнання беззахисного мирного населення в 1944 – 1946 роках будувалась сучасна польська держава.
Дослідження, проведені в ході роботи над темою підтверджують, що люди, примусово відірвані від рідної землі, піддані репресіям, зберігають пам’ять про свою малу батьківщину, землю, де вони народились.
Ці сумні сімдесяті роковини департації українців з Польщі відзначають тепер на місцевому і державному рівнях. 10 жовтня 2013 року в місті Луцьку відбулося відкриття стели біля пам’ятного знаку українцям Холмщини.
Я українка, роблю свій внесок в збереження історичної пам’яті, у виправдання несправедливо звинувачених українців.
Чи можна хоча б якось притупити біль, який відчувають ці люди сьогодні?
На мою думку, можна. Живою пам’яттю, дозволом без проблем відвідувати батьківські і дідівські могили, увагою до тих, хто залишився ще живий.
Використана література:
Холмщина і Підляшшя. Історико-краєзнавче дослідження К. 1997р.
М. Горний. Українська інтелігенція Холмщини і Підляшшя в ХХ ст. Львів. 2002р.
Р. Дрозд. Як відбувалось переселення українців в радянську Україну. Наше слово. 2002р. №50, 15 грудня.
Історія України. Львів. 1996р.
ДОДАТКИ
2010р. с. Модринець
Сивик Віктор
Палюх Віра
Куроляк Ніна
2010р. Колишні жителі с. Модринець на екскурсії
с. Модринець. Перероблений з православної церкви костел
С. Модринець. Тут були хати українців
Ці сумні сімдесяті роковини депортації українців з Польщі відзначають тепер на місцевому і державному рівнях. 10 жовтня 2013 року в місті Луцьку відбулося відкриття стели біля пам’ятного знаку українцям Холмщини.
м. Луцьк.10 жовтня 2013р.. Відкриття стелли біля пам’ятного знаку
 Пам’ятник українсько-польського примирення. с. Павлівка. Україна
КЗ «Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів №13
Луцької міської ради»
Всеукраїнська краєзнавча експедиція
учнівської молоді
“Моя Батьківщина – Україна”
Напрямок “З попелу забуття”
Без вини покарані
Вступ
Холмщину і Підляшшя здавна заселяли українські племена – дуліби. Назва краю походить від міста Холм, яке заснував Данило Галицький. Складною була доля Холмщини і холмщаків.Край перебував в складі Польщі, Литви, Угорщини, Росії. Холмщаки відстоювали своє право на існування, на збереження своєї мови, культури, релігії. Даними
Відроджена Польща захопила Холмщину і Підляшшя у 1919році і постійно проводила антиукраїнську політику, прагнучи асимілювати українців.
Вже, починаючи з 1930року, на Холмщині починають закриватись українські школи, православні храми. Почався жорстокий період ополячення українців. За даними історика І. Крип’якевича (1944р.) на Холмщині було 460 православних храмів, з яких в міжвоєнний період було зруйновано 217, перебудовано під костели 194, залишилося 149 церков.
Знищуючи осередки української культури і духовності, поляки не відмовились від планів знищення українського етносу. Починаючи з 1942 року польські бойовики приступають до фізичного знищення української інтелігенції, духовенства патріотів України.
На сучасному етапі розвитку українсько-польських відносин питання українців Холмщини,їх стосунки з поляками ще остаточно не вирішено.
Депутати-регіонали разом з комуністами в липні 2013 року здивували поляків проханням визнати геноцидом знищення поляків українцями під час Волинської трагедії у 1943 році з боку ОУН-УПА.
Такі проблеми повинні вирішувати історики а не політики. Наше маленьке дослідження є спробою внести свій невеличкий внесок у вирішення цієї проблеми.
“Від Сагриніаж ген до Явожна
наша кривда у Всесвіт кричить”
(Йосип Струцюк)
Поляки обрали кривавий шлях будівництва мононаціональної держави, в тому числі і за рахунок етнічних українців. Згадує жителька села Модринець Грубешовського повіту Люблінського воєводства Палюх (Понурко) Віра Прокопівна 1930 року народження.
В селі Модринець її родина жила з діда прадіда. Сім’я мала 10 моргів землі, 2 гектари лісу. В селі проживало 2 родини поляків, решта – українці. З 1938 року в селі була закрита українська школа і церква. Українську школу відкрила в 1941 році німецька окупаційна влада. Тут вчилися в одному класі діти різного віку. Заставляли ходити до костелу. Спочатку польські бойовики лише грабували українські села, лили керосин в криниці, вибивали вікна. В 1943 році починають горіти українські села. Люди на ніч боялися залишатися в своїх домівках і на ніч збиралися в селі Сагринь, бо там була поліцейська управа. А одяг і зерно закопували, споруджували криївки. 19 березня 1943 року згоріло село Модринець. Так як воно горіло вдень, то люди встигли врятуватися. Загинуло дві родини – сім’ї Бондарчуків і Байвалюків. Решта жителів повернулися на згарище, копали землянки, частина жителів ховалися в лісі, в тому числі родина Понурків.
Березень 1944 року –справжнє пекло на Холмщині. 9 10 березня було здійснено одночасний напад на Сагринь, Турковичі, Модринець. За різними даними загинуло 700-900 людей. Поляки оточили Сагринь, в якому знаходились українці з навколишніх сіл. Невеличка частина українців разом з поліцією прорвали польську облогу і врятувались. Решта загинула. Поляки знущались над українцями: кидали в криниці, відрізали вуха, язики, витягували жили. На спині вирізували пасми шкіри. Лише, коли з’явилася УПА, в українців появився захист.
Лише за два тижні березня 1944 року було повністю спалено 35 сіл і замордовано декілька тисяч мирних українців. Найбільш диким було те, що у вбивствах і підпалах брали участь поляки – недавні сусіди українців.
Тільки Армією Крайовою було вчинено напади на 180 українських сіл, вбито 4670 українців, пограбовано 2268 родин, спалено 304 села. Хронологія і розмах цих акцій засвідчують, що вони ретельно планувалися і були добре організовані. Польська влада вчинила прямий акт геноциду українців, практично на Холмщині було ліквідовано українське населення.
У вересні 1944 року між урядом СРСР і Польським комітетом національного визволення було підписано угоду про радянсько-польський кордон і угоду “Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Українці, які залишились на Холмщині були брутально виселені на північно-західні землі Польщі під час сумнозвісної операції “Вісла”.
Згадує Палюх Віра Прокопівна:
Жителів села в березні 1945 року посадили в товарні поїзди і відправили в СРСР. На станції Сокаль стояли три місяці, а в червні були вивезені в Херсонську область Бериславського району в село Зміївка. Люди голодували, село було знищене. А переселенці приїхали з хлібом. Місцеві жителі неоднозначно зустріли переселенців, одні байдуже, інші обзивали “бандерами”. Почали працювати в колгоспі. Але не прижились холмщаки на Півдні. В липні 1946 року виїхали на Захід кіньми, мріючи повернутись на Холмщину. З села Зміївка виїхало 10 сімей. Їхали місяць, дорогою поховали Герасимчука Андрія. На Волинь приїхали в серпні місяці. Кордони були закриті, тому сім’ю Понурків і ще декілька сімей поселили в селі Ставрів за 25 км від Луцька (сучасна Рівненська область). Зиму пережили впроголодь, допомогли місцеві жителі, а на весну засіяли поля, надіючись на врожай. Але в 1947 році всіх їх примусили вступити до колгоспу і забрали засіяні поля. Повернувся з німецького полону рідний брат Сергій, але в 1949 році помер від туберкульозу. Потім сім’я виїхала в Луцький район в село Зміїнець, де проживає й донині.
Минає 70 років з часу, коли шляхом страшних знущань, грабунків, вбивств, вигнання беззахисного мирного населення в 1944 – 1946 роках будувалась сучасна польська держава.
Дослідження, проведені в ході роботи над темою підтверджують, що люди, примусово відірвані від рідної землі, піддані репресіям, зберігають пам’ять про свою малу батьківщину, землю, де вони народились.
Ці сумні сімдесяті роковини департації українців з Польщі відзначають тепер на місцевому і державному рівнях. 10 жовтня 2013 року в місті Луцьку відбулося відкриття стели біля пам’ятного знаку українцям Холмщини.
Я українка, роблю свій внесок в збереження історичної пам’яті, у виправдання несправедливо звинувачених українців.
Чи можна хоча б якось притупити біль, який відчувають ці люди сьогодні?
На мою думку, можна. Живою пам’яттю, дозволом без проблем відвідувати батьківські і дідівські могили, увагою до тих, хто залишився ще живий.
Використана література:
Холмщина і Підляшшя. Історико-краєзнавче дослідження К. 1997р.
М. Горний. Українська інтелігенція Холмщини і Підляшшя в ХХ ст. Львів. 2002р.
Р. Дрозд. Як відбувалось переселення українців в радянську Україну. Наше слово. 2002р. №50, 15 грудня.
Історія України. Львів. 1996р.
ДОДАТКИ
2010р. с. Модринець
Сивик Віктор
Палюх Віра
Куроляк Ніна
2010р. Колишні жителі с. Модринець на екскурсії
с. Модринець. Перероблений з православної церкви костел
С. Модринець. Тут були хати українців
Ці сумні сімдесяті роковини депортації українців з Польщі відзначають тепер на місцевому і державному рівнях. 10 жовтня 2013 року в місті Луцьку відбулося відкриття стели біля пам’ятного знаку українцям Холмщини.
м. Луцьк.10 жовтня 2013р.. Відкриття стелли біля пам’ятного знаку
Пам’ятник українсько-польського примирення. с. Павлівка. Україна
| 
